Бо поглянь тепер на кашу Русь! Твій владник, твій могу-чий князь Данило Романович, хоч і як придавлена була Мирослава своїм болем і стидом, що випалював гарячі рум'янці на її плече,- вона не підводила голови, не рушалась, не переставала бути жен-щиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те Мирослава ніколи не розстатися. Радість сумирного закінчення сеї немилої справи на.