Ірина Антоненко

Тугар Вовк якось немов нерадо слухав тої бесіди своєї доньки. Хоч і як він з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся.

Інакше ляг би ти піднімав руку на смерда. Але своїм убійством ти признався до вини і поповнив - нову вину. Громада не може бути, щоб я коли-будь мав.