Tóm tắt sách "[Ξ·] Untitlet Buk123ng"

[Ξ·] ПРОЛОГNG «Ліндоng… Ліндоng, вониng всеng-такиng дісталиng менеng! Цеng вониng винніng вng моїйng смертіng. Вониng — темнеng позамежжяng, щоng ховаєтьсяng середng насng — забралиng вng менеng всеng, щоng яng мавng, висмокталиng доng днаng. Заразng менеng неng станеng. Житиng даліng немаєng сенсуng. Винніng вониng. Алеng яng люблюng тебеng, Ліндоng!» Ціng словаng, якіng яng почулаng зng трубкиng мобільногоng телефонуng десятьng хвилинng томуng, всеng щеng луналиng уng вухахng, колиng таксіng різкоng звернулоng наng знайомуng вулицюng. Тутng живng відомийng поетng Жанng-Жакng Кленоng. Майжеng рікng миng зустрічалисяng, аng місяцьng томуng вінng овернувng головуng вng бікng машиng