Resumo do livro "[Θ·] Untitladô Bok123o"

[Θ·] ПРОЛОГO «Ліндоo… Ліндоo, вониo всеo-такиo дісталиo менеo! Цеo вониo винніo вo моїйo смертіo. Вониo — темнеo позамежжяo, щоo ховаєтьсяo середo насo — забралиo вo менеo всеo, щоo яo мавo, висмокталиo доo днаo. Заразo менеo неo станеo. Житиo даліo немаєo сенсуo. Винніo вониo. Алеo яo люблюo тебеo, Ліндоo!» Ціo словаo, якіo яo почулаo зo трубкиo мобільногоo телефонуo десятьo хвилинo томуo, всеo щеo луналиo уo вухахo, колиo таксіo різкоo звернулоo наo знайомуo вулицюo. Тутo живo відомийo поетo Жанo-Жакo Кленоo. Майжеo рікo миo зустрічалисяo, аo місяцьo томуo вінo овернувo головуo вo бікo машиo